Понеділок, 2018-12-17, 5:24 PM
Вітаю Вас Гость | RSS

Сайт Новоодеської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2

Меню сайту
Форма входу
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Головна » 2018 » Листопад » 28 » Протидія булінгу
7:34 PM
Протидія булінгу

Традиційно шкільний булінг поділяють на дві основні форми:

  1. Фізичний булінг – умисні поштовхи, удари, стусани,побої, завдавання інших тілесних ушкоджень тощо. До цієї форми булінгу можна віднести сексуальний булінг (дії сексуального характеру);
  2. Психологічний шкільний булінг – насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає психологічної травми шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюють емоційної невпевненості.

До цієї форми  можна віднести:

  • вербальний боулінг, де знаряддям є голос (образливе імя, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток тощо);
  • образливі жести або дії;
  • залякування (використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для того, щоб змусити жертву здійснювати або не здійснювати що – небудь);
  • ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною учнів або всім класом);
  • вимагання (грошей, їжі, інших речей, примушування що – небудь викрасти);
  • пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей);
  • шкільний кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток

«Коло булінгу» містить учнів із таким розподілом соціальних ролей:

  1. жертва – учень, що є обєктом репресій і погроз;
  2. булі (агресор) – ініціатор булінгу, який систематично, протягом тривалого часу, здійснює насильницькі дії щодо жертви;
  3. помічники агресора – учні, які є ініціаторами булінгу, але беруть у ньому активну участь;
  4. активні прибічники – учні, які не беруть активної участі у булінгу, але відкрито висловлюють свою підтримку агресору;
  5. пасивні прибічники  - учні, яким подобається насилля, але вони відкрито не демонструють свою підтримку агресору;
  6. сторонні спостерігачі -  в ситуації булінгу дотримує нейтральної позиції, керуючись принципом «це не моя справа»;
  7. вірогідний захисник – учні, які не підтримують агресора, але нічого не здійснюють у напрямі захисту жертви;
  8. захисник жертви – учні, які займають активну позицію протидії булінгу.

Риси учнів, схильних ставати булірами:

  • вони відчувають сильну потребу владарювати і підкорювати собі інших учнів, досягаючи таким шляхом своїх цілей;
  • вони імпульсивні та легко переходять до гніву;
  • вони прагнуть за будь – яку ціну перебувати в центрі уваги;
  • вони часто поводяться агресивно та з викликом стосовно дорослих, включаючи батьків і вчителів;
  • вони егоцентристи, що не вміють співчувати оточенню, ставити себе на місце інших;
  • вони звикли ставитися до оточення з почуттям зверхності, розділяючи на «своїх» і «чужих»;
  • вони максималісти, які не бажають іти на компроміси;

   У школі така дитина:

  • на уроці постійно привертає до себе увагу, вступає в суперечку, отримавши негативну оцінку, запальна і груба;
  • маніпулює колом друзів і знайомих, багато дітей її бояться або запобігають перед нею;
  • може брехати або шахраювати, щоб уникнути відповідальності за свої дії;
  • на її поведінку надходять скарги як від дітей, так і дорослих;
  • прогулює школу, часто буває в компанії однолітків з інших шкіл, районів;
  • входить до складу невеликої девіантної групи, що тероризує клас або школу;
  • спекулює на нерозумінні, ворожому соціумі, уникає суспільно – корисної діяльності, оскільки це може бути витлумачено як ознака слабкості.

Форми фізичного насильства: штовхання та катування; побої та окремі удари; ляпаси та копняки; укуси та дряпання; погрози зброєю; запотиличники; викручування рук. Висмикування волосся, смикання за вуха; припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками; інші дії щодо дитини, які завдають шкоди її фізичному здоров’ю, порушують її розвиток і є небезпечними для життя або прямо йому загрожують.
3

Форми психологічного насильства: порівняння, ігнорування, ізолювання, зневажання; навішування ярликів; бойкот; тиск, терор (булінг); групове цькування (мобінг); використання ненормативної лексики; чутки, наклепи, прізвиська, погрози; шкода, заподіяна через email, СМС.

Форми сексуального насильства: зґвалтування; статеві зносини (коїтус); оральний і анальний секс; взаємна мастурбація; порнобізнес; проникнення в геніальні та анальні отвори чужорідними предметами; дотики до інтимних частин тіла дитини; пропозиції статевого характеру та ін.

Форми економічного насильства: псування речей; відбирання їжі; крадіжка речей; шантаж;вимагання грошей; примушування до жебракування; відбирання цінних речей; незаконне присвоєння власних речей, грошей дитини; заборона відвідування свят, кінотеатрів тощо

Вчителі в школі можуть навмисно чи ні брати участь у булінгу, провокувати або сприяти йому шляхом:

  • приниження учня, який є неуспішним у навчанні або вразливим інших відносинах;
  • негативних або саркастичних висловлювань з приводу зовнішності або походження учня;
  • страхітливих і загрозливих жестів або виразів;
  • привілейованого ставлення до учня;
  • образи учнів принизливими, а іноді навіть нецензурними словами.

Причинами жорстокого поводження із дітьми з боку вчителів є:

  1. https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT_q6A1ltkDIkUA8KLR_v2jfbfv45jEnmC6mv9lkkSa_Bv2zrkC невміння вчителів будувати демократичні відносини з дітьми, спілкуватися, розв’язувати конфлікти раціональним шляхом;
  2. низький рівень професійної етики;
  3. звичка до ініціативності, команд, прагнення реалізувати професійні завдання в найкоротший час, що призводить до авторитарності педагогів, ігнорування прав і потреб окремої дитини;
  4. звичка до позиції «учитель – дитина» (субєкт – обєктних відносин) і зловживання цією позицією;
  5. професійне вигорання педагогів.

Проявами булінгу в сімї  є:

  • дитина емоційно нестійка, імпульсивна, неврівноважена (бється, кусається, ображається, зводить наклепи);
  • дитина з підвищеною самооцінкою постійно вступає в суперечки, конфлікти з однолітками і дорослими;
  • у ранньому віці починає проявляти асоціальну поведінку (курити, прогулювати уроки, пробувати алкоголь,наркотики, вимагати гроші у однокласників та молодших школярів);
  • приносить додому дорогі дрібнички, має власні гроші, не пояснюючи причину їхньої появи;
  • групується зі старшими підлітками;
  • має садистські нахили;
  • в одну мить переходить від добра до злоби;
  • у грі навязує друзям свої правила;
  • злопамятна на дрібні образи, замість того, щоб забувати їх;
  • ігнорує вказівки і легко дратується;
  • поводиться так, ніби шукає привід до сварки;
  • схильна до брехні або шахрайства;
  • не поважає батьків або не зважає на них, особливо на матір.
  • Установіть чітку сімейну систему правил. Наслідки за порушення цих правил дитиною мають бути послідовними та неворожими. Подавайте власний приклад дотримання цих правил.
  • Проводьте більше часу з дитиною. Слідкуйте за тим, як ваша дитина проводить свій вільний час. Познайомтесь із друзями вашої дитини, дізнайтесь, як і де вони проводять час разом.
  • Підтримуйте контакт зі школою. Підтримуйте та залучайте зусилля школи щодо зміни поведінки вашої дитини.
  • Підтримуйте таланти своєї дитини, допомагайте їй розвинути соціально прийнятну та менш агресивну поведінку.
  • Говоріть і слухайте вашу дитину щодня!
  • Проводьте більше часу в школі вашої дитини!
  • Долучайтесь до батьківських ініціатив, шкільних свят, екскурсій, акцій і шкільних ярмарків з метою контролю та моніторингу атмосфери в школі, поведінки дітей.
  • Будьте гарним прикладом! Щоразу, коли ви агресивно спілкуєтесь з будь – ким – ваша дитина вчиться, що боулінг є нормальним ставленням.
  • Будьте впевненими, чи правильно розуміє ваша дитина, що таке булінг!
  • Чітко поясніть дитині, що це за поведінка, що вона є неприйнятною і що це ненормально бути агресором, потерпати від знущань або спостерігати, як із когось знущаються.
  • Створюйте здорові ненасильницькі звички! Почніть якомога раніше вчити дітей того, чого не можна робити ( штовхати, дражнити) і що необхідно робити ( бути добрим, привітним, толерантним). Також навчіть дитину, що робити, якщо вона або хтось інший опинився об’єктом знущань ( звернутись до дорослого, попросити агресора зупинитись, проігнорувати задирання й піти).

 

Категорія: «Я маю право» | Переглядів: 5 | Додав: Tatyana
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 154
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0